Ісаак АЛЬБЕНІС
Isaac Manuel Francisco Albéniz
(1860 – 1909)

Іспанський композитор, один із засновників іспанської національної музичної школи народився в Каталонії. У чотири роки він вперше публічно виступив в Барселоні, а вже в десять років він гастролював з сольними концертами всією Іспанією. Навчався в Барселоні (Е. Компта, Х. Кухоль – фортепіано), Брюсселі (Л. Брассен – фортепіано, Ф. Геварт – композиція), Будапешті (Ф. Ліст – фортепіано в 1878-79 рр..), Мадриді (Ф. Педель – композиція). Концертував у багатьох країнах Європи, Північної та Південної Америки. Був близький до групи «покоління 98».
З 1894 жив у Парижі. У 1897-98 займався в «Schola Cantorum» (друга паризька консерваторія, професором якої він пізніше стане) у найбільших музикантів Франції – Венсана д'Енді, Габріеля Форе. Знайомство з К. Дебюссі вплинуло на його пізні твори. Дебюссі так оцінив творчість Альбеніса: «Ніколи музика не досягала такого багатогранного, барвистого сприйняття; очі закриваються, як від споглядання завеликої кількості картин».
Поворотним моментом у творчому шляху стало звернення Альбеніс до іспанського фольклору, «золотих розсипів народного мистецтва», за словами композитора. В останні роки життя він очолював новий напрямок іспанської музики – ренасімьенто.
Фортепіанні твори (близько 300) – найкраща частина спадщини композитора. У цих творах поєднано традиції народних пісенно-танцювальних жанрів Іспанії і музичної класики. Серед найбільш відомих творів: «Іспанська сюїта» (1886), цикли п'єс «Іспанія» (1890), «Два іспанські танки», «Іспанські наспіви», «Іберія» (1905-09), «Наварра», симфонічна сюїта «Каталонія» (1899). Серед інших творів: сарсуели – «Святий Антоній» (1894), «Пепіта Хіменес» (1896); опера «Генрі Кліффорд» (1895), романси тощо.
Сесілія Саркозі, друга дружина французького президента Ніколя Саркозі, є правнучкою Альбеніса.