ҐЛІЄР
Рейнгольд Ернест
(1875 – 1956)

Батько композитора, Морітц Ґлієр (1835 – 1896), поселився в Києві, емігрувавши з Саксонії. Він отримав роботу в майстерні духових інструментів поляка Вікентія Корчака. Згодом одружився з його донькою Юзефою.
Рейнгольд Ернест був другою дитиною в їх сім’ї. Він народився 30 грудня 1874 року за старим стилем, тобто 11 січня 1875 року – за новим. Незабаром сім’я оселилася на Бессарабці (вул.Басейна, 6), де й пройшло дитинство майбутнього композитора. Музикою хлопчик займався всупереч волі батьків. У 1894 році він закінчує Київське музичне училище, яке пізніше отримає його ім'я.
В 1900 році Ґлієр закінчив Московську консерваторію із золотою медаллю, маючи в числі творчих доробків кілька камерних творів та Першу симфонію. За класом композиції навчався у М. Іполітова-Іванова, теорію вивчав у А. Аренського, Г. Конюса, С. Танєєва, І. Ґржималі.
1913 – професор класу композиції, 1914-19 – директор і викладач Київської консерваторії. Учні: Л. Ревуцький, Б. Лятошинський та інші.
1920-1941 – професор Московської консерваторії. Доктор мистецтвознавства (1941), лауреат премії ім. Ґлінки (1908), Державних премій СРСР (1946, 1948, 1950), народний артист СРСР (1938).
Автор багатьох творів у різних жанрах, зокрема балетів «Червоний мак», «Мідний вершник», Концерту для голосу з оркестром, романсів, інструментальних композицій тощо. Ґлієр був учасником етнографічних експедицій на Кавказ та до інших республік Радянського Союзу.
Р. Ґлієр є автором ряду творів на українську тематику, зокрема це балет «Тарас Бульба» (1951-1952), симфонічна картина-балет «Запорожці» (1921), симфонічна поема «Заповіт» пам'яті Т. Шевченка (1939-1941), «Подражаніє Ієзекіїлю» (за віршем Т. Шевченка, 1918), музика до драматичних вистав «Іван Гус», «Гайдамаки» (1920) та містерії «Великий льох» (1919-1920) за поемами Шевченка.
Впливи українського фольклору виявляються у творах: 1-й струнний квартет (1889), 1-а і 2-а симфонії, концерт для арфи з оркестром (1938), «Урочиста увертюра» (1937) та ін.; оркестрування і редагування опер «Наталка Полтавка», «Чорноморці» (1918-1920), інструментація сцен із опери «Тарас Бульба» (1920) М. Лисенка, кантати «Шевченкові» і драматичні картини «Гайдамаки» К. Стеценка.