БАХ
Йоганн Себастіан
Johann Sebastian Bach
(1685 - 1750)

Першим описом життя і творчості Баха стала біографія, видана в 1802 році Йоганном Форкелем. Вона була заснована на розповідях синів і друзів Баха. У середині XIX століття композитори і дослідники почали роботу зі збору, вивчення та видання всіх його творів. Наступним капітальним працею про Баха стала книга, видана в 1880 році. На початку XX століття опублікував книгу Альберт Швейцер німецький органіст і дослідник. Але в середині XX століття з появою нових технічних засобів і методів досліджень було встановлено нові факти про життя і творчість Баха, місцями вступали в протиріччя з традиційними уявленнями. Так, наприклад, було встановлено, що Бах написав деякі кантати в 1724-25 роках (раніше вважалося, що це відбулося в 1740-і), було знайдено невідомі твори; деякі, приписувані раніше Баху, виявилися написаними не ним, і навпаки – деякі роботи знайшли його авторство. Також з'явилася книга, названа містифікацією XX століття, «Хроніка життя Йоганна Себастіана Баха, складена його вдовою Ганною Магдаленою Бах», написана англійською письменницею Естер Мейнел від імені вдови композитора.

Бах написав понад 1000 музичних творів. Сьогодні кожному з відомих творів присвоєно номер з приміткою BWV (скорочення від Bach Werke Verzeichnis – каталог робіт Баха). Бах писав музику для різних інструментів, як духовну, так і світську. Деякі твори Баха є обробками творів інших композиторів, а деякі – переробленими версіями своїх творів.

Органна музика в Німеччині того часу вже мала традиції, що склалися завдяки попередникам Баха – Пахельбелю, Бьому, Букстегуде та іншим композиторам, кожен з яких по-своєму вплинув на нього. З багатьма з них Бах був знайомий особисто. Протягом життя Бах був найбільше знаний як першокласний органіст – викладач і композитор органної музики. Він працював і в традиційних для того часу «вільних» жанрах, таких як прелюдія, фантазія, токката, пассакалія, і в більш суворих формах – хоральної прелюдії й фуги. У своїх творах для органу Бах вміло поєднував риси різних музичних стилів, з якими він знайомився протягом життя. На композитора вплинула музика як німецьких композиторів, так і багатьох французьких та італійських авторів; пізніше він навіть переклав для органу кілька скрипкових концертів Вівальді. Протягом періоду, найбільш плідного органною музикою (1708-1714) Йоганн Себастіан не тільки написав багато пар «прелюдія-фуга», «токката-фуга», але й створив незакінчену органну збірку з 46 коротких хоральних прелюдій, в якій демонструвалися різні техніки і підходи до написання творів на хоральні теми. Все життя Бах не тільки складав музику для органу, а й займався консультуванням при будівництві інструментів, перевіркою і настроюванням нових органів.

Бах також написав ряд творів для клавесина, багато з яких можна було виконувати і на клавікордах. Більшість цих творінь являють собою енциклопедичні збірки, що демонструють різні прийоми і методи написання поліфонічних творів. Більшість клавірних творів Баха, виданих за його життя, містилися в збірках під назвою «Clavier-Übung» («Клавірні вправи»).

Бах писав музику як для окремих інструментів, так і для ансамблів. Його твори для інструментів соло – 6 сонат і партит для скрипки соло, BWV 1001-1006, 6 сюїт для віолончелі, BWV 1007-1012, і партита для флейти соло, BWV 1013 – багато хто вважає одними з найбільш глибоких творінь композитора. Крім того, Бах написав кілька творів для лютні соло. Писав він також тріо-сонати, сонати для соло флейти та віоли да гамба, супроводжуваних лише генерал-басом, а також велика кількість канонів і річеркарів, в основному без зазначення інструментів для виконання. Найбільш значущі приклади таких творів – цикли «Мистецтво фуги» і «Музичне приношення». Найбільш відомі твори Баха для оркестру – «Бранденбурзькі концерти». Вони були так названі тому, що у 1721 році Бах відіслав їх Крістіану Людвігу – маркграфу Бранденбург-Шведта, сподіваючись отримати роботу при його дворі. Шість концертів написані в жанрі кончерто гроссо. Інші включають два скрипкових концерта, концерт для 2 скрипок ре мінор, BWV 1043, і концерти для одного, двох, трьох і навіть чотирьох клавесинів. Дослідники вважають, що ці концерти були всього лише перекладами більш старих творів Йоганна Себастіана (нині втрачені). Крім концертів, Бах написав чотири оркестрові сюїти. Серед камерних творів слід особливо виділити другу – Партита для скрипки, зокрема останню частину – Чакона.

Вокальні твори Баха можна розділити на чотири основні групи.
• КАНТАТИ. Протягом довгого періоду свого життя щонеділі Бах в церкві керував виконанням кантати, тема якої вибиралася згідно лютеранським церковним календарем. Хоча Бах виконував і кантати інших композиторів, в Лейпцігу він склав як мінімум три повних річних цикла кантат, по одній на кожну неділю року і кожне церковне свято. Крім того, він написав деяку кількість кантат у часи свого перебування в Веймарі і Мюльхаузені. Усього Бахом було написано більше 300 кантат на духовну тематику, з яких тільки близько 195 дійшли до наших днів. Кантати Баха сильно розрізняються за формою і інструментуванням. Деякі з них написані для одного голосу, деякі – для хору; деякі вимагають великого оркестру, а деякі – всього кілька інструментів. Однак найбільш часто використовувана модель така: кантата відкривається урочистим хоровим вступом, потім чергуються речитативи і арії для солістів або дуетів, а завершується все хоралами. В якості речитативу звичайно беруться ті ж слова з Біблії, що читаються на цьому тижні з лютеранським канонами. Завершальний хорал часто передбачає хоральну прелюдію в одній з середніх частин, а також іноді входить у вступну частину у вигляді cantus firmus. Найбільш відомими з духовних кантат Баха є «Christ lag in Todesbanden» (номер 4), «Ein 'feste Burg» (номер 80), «Wachet auf, ruft uns die Stimme» (номер 140) і «Herz und Mund und Tat und Leben» (номер 147). Крім того, Бах склав і деяку кількість світських кантат, зазвичай приурочених до будь-яких подій, наприклад, до весілля. Серед найвідоміших світських кантат Баха – дві Весільні кантати і жартівлива Кавова кантата.
• ПАССІОНИ, або страждання. «Страждання за Іоанном» (1724) і «Страждання за Матвієм» (бл. 1727) – твори для хору й оркестру на євангельську тему страждань Христа, призначені для виконання на вечірніх службах у Стражденну п'ятницю в церквах Св. Хоми і Св. Миколая. Пассіони є одними з найбільш масштабних вокальних творів Баха. Відомо, що він написав 4 чи 5 пассіон, та лише ці два твори повністю дійшли до наших днів.
• ОРАТОРІЇ та МАГНІФІКАТИ. Найбільш відома Різдвяна ораторія (1734) – цикл з 6 кантат для виконання під час різдвяного періоду літургійного року. Великодня ораторія (1734-1736) і Магніфікат представляють собою великі та ретельно виважені кантати і мають менший розмах, ніж Різдвяна ораторія або Пассіон. Магніфікат існує у двох версіях: початковій (мі-бемоль мажор, 1723) і більш пізній та відомій (ре мажор, 1730).
• МЕСИ. Найбільш відома і значуща меса Баха – сі мінор (закінчена в 1749 році) – представляє собою повний цикл ординарія. До цієї меси, як і до багатьох інших творів композитора, увійшли перероблені ранні твори. Меса ніколи не виконувалася цілком за життя Баха – вперше це відбулося тільки в XIX столітті. Крім того, ця музика не виконувалася за призначенням через тривалість звучання (близько 2-х годин). Крім меси сі мінор, до нас дійшло 4 короткі двочастинні меси Баха, а також окремі частини, як Sanctus і Kyrie.
Інші вокальні твори Баха включають кілька мотетів, близько 180 хоралів, пісні та арії.

Сьогодні виконавці музики Баха розділені на два табори: одні віддають перевагу автентичному виконанню («історично орієнтоване виконання»), тобто з використанням інструментів і методів епохи Баха, інші – виконують Баха на сучасних інструментах. За часів Баха не було таких великих хорів та оркестрів, як, наприклад, за часів Брамса, і навіть найбільш масштабні його твори, такі як меса сі мінор та Пассіон, не передбачають виконання великими колективами. Крім того, в деяких камерних творах Баха взагалі не зазначено інструментів, тому сьогодні відомі різні версії виконання одних і тих самих творів. У органних творах Бах майже ніколи не зазначав регістр і мануал. Відомо лише, що зі струнних клавішних інструментів Бах вважав найкращим клавікорд. Він зустрічався з Зільберманом і обговорював з ним конструкцію інструменту, зробивши внесок у створення сучасного фортепіано. Музика Баха часто перекладалася для інших інструментів, наприклад, Бузоні переклав органну токату і фугу ре мінор та деякі інші твори для фортепіано.

У популяризацію музики Баха в XX столітті зробили внесок численні «полегшені» й «осучаснені» версії його творів. Серед них – широко відомі сьогодні мелодії, виконані Swingle Singers, і запис Венді Карлос 1968 року «Switched-On Bach», де використовувався щойно винайдений синтезатор. Обробляли музику Баха і джазові музиканти, такі як Жак Лусьє. Обробку Гольдберг-варіацій в стилі нью-ейдж виконав Джоель Шпігельман. Водночас широкого поширення набула й ідея автентичного виконання. Такі виконавці, наприклад, використовують клавесин замість сучасного фортепіано та хори меншого розміру, ніж в XIX і на початку XX століття, бажаючи в точності відтворити музику бахівської епохи.

Деякі композитори висловлювали свою повагу Баху, включаючи в теми своїх творів мотив BACH (сі-бемоль – ля – до – сі в латинській нотації). Наприклад, Ліст написав прелюдію і фугу на тему BACH, а Шуман написав 6 фуг на ту ж тему. Цю ж тему використовував і сам Бах, наприклад, у XIV контрапункті з «Мистецтва фуги». Багато композиторів брали приклад з його творів або використовували теми з них. Прикладами є варіації на тему Діабеллі Бетховена, прототипом яких є «Гольдберг-варіації», 24 прелюдії і фуги Шостаковича, написані під враженням від «Добре темперованого клавіру», і соната для віолончелі ре мажор Брамса, в фінал якої вставлено музичні цитати з «Мистецтва фуги».

Музика Баха – в числі кращих творінь людства – записана на золотий диск «Вояджера» і вже кілька десятиліть є музичною візитівкою планети Земля.