КЛЕМАН ЖАНЕКЄН
Clement Janequin (Jannequin)
(~1485-1558)

У 1529 році великі (і згодом найбільш популярні) пісні Жанекєна були видані Аттеньяном. До 1540 року з'явилося близько ста його пісень. 1549-го року він став кюре. Франсуа Лоррен, герцог де Гіз, протегував йому. У 1555 році Жанекєн був вже співаком в королівській капелі, а роком чи двома пізніше отримав звання "постійного композитора короля". Ймовірно, ще до цього його пов'язувала дружба з Ронсар, на тексти якого він створив низку пісень.

З творчої спадщини Жанекєна в історію увійшли тільки його світські пісні. Він написав їх більше двохсот шістдесяти - для трьох, чотирьох і п'яти голосів. Крім того йому належить безліч мес, псалмів та інших духовних творів. Великі пісні Жанекєна ("Війна", "Полювання", "Спів птахів", "Жайворонок" та інші) часто перевидавалися, викликали наслідування і породили багато обробок. Серед світських пісень Жанекєна виділяються жанрові групи: власне ліричних творів і хорових "програмних" картин, що з'єднують яскраві зображувальні властивості з виразом сильних емоцій.

У XIV столітті, у пору Ars nova, коли виникла chasse, вже існували зразки жанрових картинок в музичному мистецтві. Але це були тільки скромні паростки того, що з'явилося у Франції XVI століття. Між такою спадщиною XIV століття та хорами Жанекєна не могло бути безпосередньої спадкоємності. Більше того: розвиток поліфонії в XV і на початку XVI століття у великій мірі абстрагувався від жанрових і звукотворчих елементів, і характер образності в поліфонічних творах був узагальненим, навіть кілька абстрактним. На цьому широкому фоні поява пісень Жанекєна була свого роду естетичним переворотом: вона сколихнула сучасників і отримала широкий резонанс за межами Франції.

Особливо великий успіх мала "Війна" (або "Битва при Маріньян") Жанекєна - чотириголосна пісня великого масштабу (з двох частин - 120 і 160 тактів), яку важко навіть назвати піснею, скоріше - своєрідною хоровою сценою. Ця та інші аналогічні пісні Жанекєна ("Битва при Мецці", 1555 рік; "Битва при Рента", 1559) були натхненні перемогами Франції. Пісня "Війна" перевидавалася багато разів як у Франції, так і в інших країнах, перекладалася для лютні і для органу, викликала ряд наслідувань і ще довго привертала до себе увагу музикантів, не кажучи про популярність у слухачів. Жанекєн написав на її матеріалі месу і ще три "Битви", що прославляли перемоги французьких військ.

У ряді інших своїх великих пісень композитор застосував подібний принцип картинності в поєднанні з динамічною виразністю, хоча інші теми по-різному відрізнялися від героїко-патріотичної тематики "Битв". Велика, теж з двох частин, пісня "Полювання" немов наслідує chasses віддаленого минулого, але вона не є каноном, як це бувало в XIV столітті, а наближається до хорової фантазії при помітній ролі імітаційних прийомів, однак без послідовного їх застосування.

Пісні "Жайворонок", "Соловей", "Спів птахів", образність яких хоч і пов'язана з поетичним світом природи і не передбачає такого напруження, як у "Битві" і "Полюванні", тим не менш, близькі їм за трактуванням великої композиції і поєднанню образотворчих і виразно-динамічних елементів.

Композиційні принципи і стилістика подібних творів багато в чому сприяли порушенню сталих закономірностей поліфонічного письма, його суворого стилю. Самостійність голосів і плавність голосоведення приносилися в жертву безперестанку повторюваним співзвуччям, поворенням одного звуку в різних регістрах. Поліфонічне розгортання обмежувалося частіших повторністю, дробленнями мелодій, ілюстративністю в русі за словесним текстом. Гармонійні функції проступали в багатоголоссі більш чітко, ніж в строго поліфонічних творах. Не викликають сумнівів і "внутрішньо інструментальні", якщо можна так висловитися, потенції цього хорового складу: не випадково "програмні" пісні Жанекєна часто перекладалися для інструментів.