Классика - онлайн! Перша Українська Радіостанція Класичної Музики

Пошук

Ви не один!

На даний момент 243 гостей на сайті

Про Погоду

Наш Ефір


Зараз лунає NOW
- Автор - Назва:
Liszt - Piano Concerto #1 In E-flat, S124 - Allegro Maestoso
Наступний NEXT
- Автор - Назва:
Mussorgsky - Pictures At An Exhibition - 6. Tuileries
Слухачів: 13
Кбіт/сек: 128

Facebook user?

Опитування

Слухати класичну музику – це для Вас:
 

День народження

01 лютого 2023
John Ford 1895
Clark Gable 1901
Sir Stanley Matthews 1915
Dame Muriel Spark 1918
Peter Sallis 1921
Boris Yeltsin 1931
Don Everley 1937
Terry Jones 1942
Lisa Marie Presley 1968

Фото дня

volkov.jpg
Сьогодні народився Й. Гайдн PDF Друк e-mail
Четвер, 31 березня 2011, 21:59

Стиль Йозефа Гайдна органічно пов'язаний з Віднем, його культурою, яка поєднала в собі італійські, південно-німецькі та інші культурні традиції. Сам композитор вважав, що найбільше на нього вплинув Карл Філіп Емануель Бах, син Й. С. Баха. Творчість Гайдна охоплює широкий спектр жанрів. У Німеччині і Австрії він став відомим завдяки своїм ораторіям "Створення світу" і "Пори року". Натомість у США, Англії та Франції найбільш популярні його симфонічні твори. Хоча симфонічні цикли писалися і до Гайдна, вважається, що саме він підсумував і підняв на новий якісний рівень досвід попередників, відкривши нову епоху у розвитку симфонії.

В камерній музиці Гайдн вважається засновником жанру струнного квартету. 83 квартети Гайдна написані для постійного складу виконавців (дві скрипки, альт і віолончель) і мають чотиричастинну (алегро в сонатній формі, повільна частина, менует і фінал або алегро, менует, повільна частина і фінал) або п'ятичастинну форму (алегро, менует, повільна частина, менует і фінал).
Відкриттям Гайдна вважається також форма рондо-сонати, в якій принципи сонатної форми (експозиція, розробка, реприза) зливаються з принципами рондо. Фінали пізніх інструментальних творів написані саме у цій формі. Оркестрове письмо Гайдна виявляє поступове послаблення зв'язку зі старою технікою basso continuo, в якій клавішний інструмент або орган заповнював акордами звуковий простір і утворював «скелет», на який накладалися інші лінії скромного оркестру тих часів.